Коротко про матеріал · вступ Бюро
Бюро публікує матеріал про рішення від 17.02.2026 у справі № 285/3755/20: вимагання: повноваження слідчих, електронні докази та допит співучасників.
Нижче дослівно відтворено всі відповідні фрагменти офіційного огляду ККС ВС за лютий 2026 року. Огляд охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у цьому місяці. Заголовок і вступ підготовлено Бюро.
Повний відповідний матеріал огляду
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 189 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначає, що протоколи огляду телефона, оптичного диску, ноутбука, електронних пристроїв, флеш-карт є недопустимими, оскільки кожна їх сторінка не підписана особою, яка їх проводила, а оперативний працівник провів ці огляди за відсутності доручення та не є спеціалістом у розумінні ч. 7 ст. 237 КПК.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС зазначила, що на противагу аргументам захисника матеріали кримінального провадження містять доручення, згідно з яким працівникам національної поліції (оперативний підрозділ) було доручено проводити таку слідчу (розшукову) дію як огляд.
У касаційній скарзі захисник стверджував про недопустимість протоколів огляду телефона, оптичного диску, ноутбука, електронних пристроїв, флеш-карт, оскільки кожна сторінка таких протоколів не містила підпису особи, яка проводила цю слідчу дію.
Проте колегія суддів ККС звертає увагу на те, що положення КПК, зокрема ст. 104 КПК, не передбачає проставлення підпису на кожному аркуші протоколу слідчої (розшукової) дії особою, яка її проводить.
Повний відповідний матеріал огляду
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 189 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначає, що слідчі головного управління Національної поліції діяли поза межами своїх повноважень, оскільки доручення на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі ч. 5 ст. 36 КПК не приймалось.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що із матеріалів досудового розслідування кримінального провадження було виділено матеріали досудового розслідування щодо обвинуваченого.
Сторона захисту звертала увагу, що у цьому провадженні відсутнє доручення на проведення досудового розслідування.
З цього приводу колегія суддів ККС зазначила, що положеннями КПК не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Не спонукають до цього й правила ст. 217 КПК.
Таким чином, слідчі, які були уповноважені здійснювати досудове розслідування в межах первісного провадження, не втратили автоматично своїх повноважень у виділеному із первісного провадження. Зміна групи слідчих або прокурорів вочевидь може мати місце, однак для цього необхідно прийняти відповідне рішення у формі постанови.
З урахуванням наведеної практики касаційного суду апеляційний суд дійшов правильного висновку про повноважність слідчого та прокурора на проведення досудового розслідування.
Повний відповідний матеріал огляду
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 189 КК.
У касаційній скарзі захисник вказував, що протоколи огляду телефона, оптичного диску, ноутбука, електронних пристроїв, флеш-карт є недопустимими, оскільки оперативний працівник провів ці огляди за відсутності доручення та не є спеціалістом у розумінні ч. 7 ст. 237 КПК.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не погодилася з вказаним доводом, адже для фотографування і збереження зображень з месенджерів, в яких відбувалося спілкування потерпілого щодо передачі коштів, не потребуються спеціальні знання, а телефон потерпілим було надано оперативному працівнику саме з метою фіксування і збереження такої переписки.
Відтак підстав вважати недопустимими доказами протоколи огляду, складені оперативним працівником, який діяв як уповноважений суб’єкт, у колегії суддів ККС немає.
Повний відповідний матеріал огляду
Обставини справи: обвинувачений спільно з іншими особами здійснили вимагання грошей у потерпілого із погрозою та застосуванням насильства до останнього. Особа 1 та особа 2 примусово помістили потерпілого до автомобіля та висловили йому вимогу передачі грошей, яка супроводжувалася заподіянням йому ударів в ділянку голови та верхніх кінцівок. В попередньо обумовленому безлюдному місці обвинувачений повторно висловив вимогу передачі грошей у розмірі 100 000 грн та визначив конкретні дати їх надання. Після цього потерпілий в супроводі осіб 1, 2, 3 та інших невстановлених осіб взяв у магазині 3000 грн та передав їх особі 2. Надалі, у тому числі обвинувачений, в соціальній мережі надсилав потерпілому повідомлення з вимогою передачі решти грошей. На місці зустрічі з особами 1, 2, 3 в телефонній розмові з потерпілим обвинувачений підтвердив необхідність передання грошей, після чого потерпілий передав 20 000 грн особам 1, 2, 3.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 189 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначає, що було порушено право на захист внаслідок нероз`яснення суті обвинувачення та відсутності інформації про осіб, з яким обвинувачений спільно вчинив кримінальне правопорушення.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС звернула увагу на те, що в обвинувальному акті щодо обвинуваченого згадуються особа 1, особа 2, особа 3 і йому було інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, з особою 1, особою 2, особою 3.
Суд першої інстанції зазначив у своєму вироку, що відхиляє доводи захисника про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК з мотивів того, що в ньому не зазначено хто такі особа 1, особа 2, особа 3 та, що під час розгляду кримінального провадження йому та обвинуваченому так і не було повідомлено ким являються дані особи (прізвища, ім’я та по батькові зазначених осіб), оскільки саме в такій формі має бути викладений обвинувальний акт щодо осіб, відносно яких відсутні обвинувальні вироки.
В ході перевірки вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції вказав, що особа 1, особа 2, особа 3 не є сторонами цього кримінального провадження у розумінні ст. 3 КПК та залишив поза належною увагою твердження захисту про необхідність встановлення кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, яку було інкриміновано обвинуваченому.
Під час апеляційного розгляду аргументам захисника про те, що такі особи не були допитані, апеляційним судом не було надано оцінку.
Колегія суддів ККС не погоджується з тим, що осіб, щодо яких кримінальне провадження слухається окремо і які не переховуються від суду, не можна допитати у тому провадженні, у якому особу обвинувачують у спільному вчиненні з ними інкримінованого злочину.
Окрім цього суду необхідно дослідити і врахувати судові рішення, які ухвалені щодо інших осіб, вчинення діяння спільно з якими й інкриміновано обвинуваченому.
Таким чином, суду апеляційної інстанції необхідно ще раз дослідити обставини цього провадження, які стосуються вчинення вимагання групою осіб, під час нового апеляційного розгляду.
Реквізити рішення та джерела
- Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 17.02.2026 у справі № 285/3755/20 (провадження № 51-611км25)
- Офіційний огляд ККС ВС за лютий 2026 року — с. 40, 41, 45, 47, 48, 57, 58
Огляд містить основні висновки. Для повного розуміння правової позиції слід звертатися до повного тексту рішення в ЄДРСР. Посилання на рішення та його реквізити наведено за офіційним оглядом.

