Практика Верховного Суду

Повноваження слідчого, оперативні закупки та захищений свідок

Передрук з офіційного огляду Верховного Суду

Повноваження слідчого, оперативні закупки та захищений свідок

Коротко про матеріал · вступ Бюро

Бюро об’єднує чотири фрагменти огляду щодо одного рішення: призначення слідчого, статус вилученої речовини, кошти для оперативних закупок та допит захищеного свідка. Кожне питання наведено з повним відповідним матеріалом огляду.

Нижче дослівно відтворено відповідний матеріал офіційного огляду ККС ВС за березень 2026 року. Огляд охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у цьому місяці.

Повний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК.

У касаційних скаргах захисник та засуджений вказують, що слідчий, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, був призначений начальником відділення розслідування злочинів загальної кримінальної спрямованості слідчого відділу районного відділу поліції, який не являється керівником органу досудового розслідування за визначенням п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК, а тому досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим слідчим.

Позиція ККС: змінено рішення судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації діяння обвинуваченого за одним з епізодів.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що згідно із положеннями п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК (у редакції станом на дату ухвалення рішення про призначення слідчого) керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки та заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, заступник директора територіального управління Державного бюро розслідувань, керівник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів органу Бюро економічної безпеки України, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень.

Таким чином, у змісті вказаної норми закону, крім іншого, передбачено, що керівником органу досудового розслідування визнається і начальник відділення органу Національної поліції, який діє у межах своїх повноважень.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, начальник відділення розслідування злочинів загальної кримінальної спрямованості слідчого відділу районного відділу поліції постановою серед групи слідчих у кримінальному провадженні визначив старшим слідчим слідчого, який проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні. З огляду на це колегія суддів ККС не вбачає підстав для висновку, що слідчий був визначений у кримінальному провадженні неуповноваженою особою.

Повний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК.

У касаційних скаргах захисник і засуджений вказують, що до протоколу про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення не була долучена придбана у ході оперативної закупки психотропна речовина як додаток до нього.

Позиція ККС: змінено рішення судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації діяння обвинуваченого за одним з епізодів.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що відповідно до вимог ст. 105 КПК додатками до протоколу можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Тому вилучена психотропна речовина не є додатком до протоколу в розумінні вказаної статті, а є речовим доказом.

Повний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК.

У касаційних скаргах захисник та засуджений зазначають, що на оперативні закупки у цьому кримінальному провадженні було витрачено 1 800 грн, тоді як за повідомленням управління поліції при проведенні оперативних закупок у цій справі було використано 4 400 грн, однак матеріали провадження не містять інформації про те, на які цілі було витрачено інші кошти. Окрім того, клопотання щодо витребування інформації про вказані кошти було надано й місцевому суду, який без достатнього мотивування відмовив у його задоволенні.

Позиція ККС: змінено рішення судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації діяння обвинуваченого за одним з епізодів.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що у матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням кримінального правопорушення. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками. Використання особистих коштів під час проведення НСРД у виді контролю за вчиненням кримінального правопорушення автоматично не обумовлює недопустимості фактичних даних щодо видачі грошових коштів чи результатів НСРД.

З метою реалізації уповноваженими особами приписів КПК ухвалено й діють спеціальні нормативні акти, які встановлюють підстави та порядок отримання працівниками правоохоронних органів грошових коштів за рахунок видатків спеціального призначення у кримінальному провадженні.

Водночас за приписами ст. 91 КПК джерело походження грошей, які використовуються під час оперативної закупки, не входить у предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо правопорушення, передбаченого ст. 307 КК.

Приписи статей 103–105, 233, 252 КПК стосовно фіксації ходу і результатів НСРД також не вимагають від органу досудового розслідування зазначати джерело походження грошей як платіжного засобу, який використовується під час проведення слідчих дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Не містять таких вимог і приписи статей 246, 271 КПК.

Стосовно коштів у більшій сумі, які були виділені для проведення НСРД у провадженні, однак не були використані, й про них немає даних у матеріалах провадження, колегія суддів ККС вбачає, що ці обставини не мають істотного значення, оскільки перебувають за межами висунутого засудженому обвинувачення.

Повний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК.

У касаційних скаргах захисник та засуджений вважають, що допит свідка проведено з порушенням вимог ч. 9 ст. 352 КПК, оскільки його допит відбувався в режимі відеоконференції з іншого приміщення суду, тоді як відповідного мотивованого клопотання прокурор не подавав, а суд не постановляв відповідну ухвалу.

Позиція ККС: змінено рішення судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації діяння обвинуваченого за одним із епізодів.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що за змістом ч. 2 ст. 256 КПК особи, які проводили НСРД або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

Згідно зі звукозаписом судового засідання прокурор звернувся з усним клопотанням про допит залегендованої особи свідка в режимі відеоконференції з іншого залу судового засідання, оскільки до нього на досудовому розслідуванні було застосовано заходи безпеки.

Сторона захисту не заперечувала, що на досудовому розслідування до свідка були застосовані заходи безпеки, а також проти допиту свідка зі зміненими анкетними даними, однак наполягала, щоб допит залегендованої особи був проведений в залі суду, для того, щоб було видно, що це та сама залегендована особа, а не інша.

Під час судового засідання секретар судового засідання, який перебував поряд із свідком в іншому залі судових засідань, підтвердив, що особа знаходилася одна, будь-які сторонні особи відсутні. Також свідок був попереджений про кримінальну відповідальність та був приведений до присяги. Під час допиту свідка учасникам провадження було забезпечено можливість ставити свідку запитання і слухати відповіді на них.

У судовому засіданні свідок підтвердив добровільну згоду на його залучення для проведення оперативної закупки психотропних речовин у обвинуваченого. Вказав, що здійснював перерахунки грошових коштів за купівлю в обвинуваченого психотропної речовини PVP на карткові рахунки обвинуваченого, номери яких останній диктував по мобільному телефону. При цьому вказав, що на ньому було встановлено відеокамеру, й після проведених закупок він видавав працівникам поліції придбані у обвинуваченого психотропні речовини та квитанції про перерахунок коштів через термінали.

Отже, допит залегендованої особи свідка було проведено з додержанням правил ст. 352 КПК, його показання отримано за визначеною законом процедурою і вони можуть бути джерелом доказів в розумінні положень ст. 84 КПК.

Реквізити рішення та джерела

Український текст огляду відтворено дослівно; усунуто лише технічні переноси та зайві пробіли. Заголовок, вступ і редакційні примітки підготовлено Бюро. Огляд містить основні висновки; для повного розуміння позиції слід звернутися до судового рішення.

Читайте також

Усі публікації