Практика Верховного Суду

Роз’яснення судових рішень: межі процедури та апеляція

Передрук з офіційного огляду Верховного Суду

Роз’яснення судових рішень: межі процедури та апеляція. ОП ККС ВС, 02.02.2026, 766/2466/24.

Коротко про матеріал · вступ Бюро

Бюро публікує матеріал про рішення від 02.02.2026 у справі № 766/2466/24: роз’яснення судових рішень: межі процедури та апеляція.

Нижче дослівно відтворено всі відповідні фрагменти офіційного огляду ККС ВС за лютий 2026 року. Огляд охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у цьому місяці. Заголовок і вступ підготовлено Бюро.

Повний відповідний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, занесену до журналу судового засідання, якою відмовив у роз’ясненні ухвали цього ж суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Не погоджуючись із такою ухвалою суду обвинувачений подав апеляційну скаргу. Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, посилаючись на те, що вона подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.

У касаційній скарзі обвинувачений стверджує, що апеляційний суд не врахував приписів ст. 380 КПК, якими передбачено право на апеляційне оскарження такої категорії судових рішень, чим допустив істотне порушення вимог КПК.

Підстави розгляду кримінального провадження ОП ККС: необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в ухвалі колегії суддів Першої судової палати ККС від 14.04.2025 у справі № 766/2466/24 (провадження № 51-107ск25).

Позиція ОП ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ОП ККС: ОП ККС вказала, що порядок ухвалення судових рішень та їх форма визначені ст. 371 КПК. Так, у випадках, передбачених КПК, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах (частини 3, 4, 6 цієї статті). Отже, законом визначено, що усі ухвали суду (і протокольні, і виготовлені у формі ухвали) є такими, що викладені у письмовій формі. Разом з тим це не тягне за собою автоматичного висновку про те, що будь яка ухвала суду може бути самостійним предметом роз’яснення за процедурою, що передбачена ст. 380 КПК.

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 380 КПК, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Системний аналіз зазначеної норми у взаємозв’язку з загальними засадами кримінального провадження та процесуальним порядком судового розгляду свідчить про те, що розгляд заяви про роз’яснення судового рішення є самостійною процедурою, яка здійснюється відповідно до встановленого законом порядку з врахуванням способу (порядку та процедури) ухвалення чи постановлення рішення, яке просить роз’яснити заявник.

Так, якщо заявник просить роз’яснити судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, суд зобов’язаний призначити таку заяву до розгляду, повідомити особу, яка звернулася із заявою і учасників судового провадження та за результатами судового розгляду постановити ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні.

Натомість ухвали, які постановляються судом у ході розгляду провадження і не є результатами його розгляду, не можуть бути самостійним предметом роз’яснення за визначеною ст. 380 КПК процедурою.

У цьому провадженні заявник просив суд роз’яснити ухвалу місцевого суду щодо тримання особи під вартою, яка була постановлена судом під час розгляду провадження по суті. Тобто предметом розгляду суду було питання про винуватість або невинуватість особи з врахуванням супутніх питань (як-от строки давності, строки досудового розслідування тощо) і результатом такого розгляду є постановлення судом вироку або ухвали, якою завершується розгляд провадження у суді першої інстанції. Тому ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового розгляду, не є у цьому провадженні тим процесуальним рішенням, яке становило предмет розгляду суду і постановлене за результатами такого розгляду.

Реквізити рішення та джерела

Огляд містить основні висновки. Для повного розуміння правової позиції слід звертатися до повного тексту рішення в ЄДРСР. Посилання на рішення та його реквізити наведено за офіційним оглядом.

Пов’язані матеріали

Read the English version

Усі публікації