Практика Верховного Суду

Домашнє насильство: обмежувальні заходи для захисту потерпілої

Передрук з офіційного огляду Верховного Суду

Домашнє насильство: обмежувальні заходи для захисту потерпілої. ККС ВС, 19.02.2026, 148/2742/24.

Коротко про матеріал · вступ Бюро

Бюро публікує матеріал про рішення від 19.02.2026 у справі № 148/2742/24: домашнє насильство: обмежувальні заходи для захисту потерпілої.

Нижче дослівно відтворено всі відповідні фрагменти офіційного огляду ККС ВС за лютий 2026 року. Огляд охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у цьому місяці. Заголовок і вступ підготовлено Бюро.

Повний відповідний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ст. 126 -1 КК. Апеляційний суд цей вирок скасував в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив обвинуваченому покарання за ст. 126-1 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених пунктами 4, 5 ст. 91-1 КК. Відповідно до пунктів 4, 5 ст. 91-1 КК застосовано до нього обмежувальні заходи, а саме:

– заборонено листування, телефонні переговори, інші контакти через засоби зв’язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб з потерпілою на строк 3 місяці;

– направлено обвинуваченого для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.

У касаційній скарзі захисник зазначає, що обмежувальні заходи висвітлено в окремому розділі КК та визнаються такими, що належать до інших: некаральних, хоча й примусових заходів кримінально-правового характеру; кримінально-правових заходів; не є ні одним зі складових елементів кримінальної відповідальності, ні її окремою формою, самостійно не призначаються, а за правовою природою обмежувальні заходи, які передбачені в КК, необхідно відносити до заходів безпеки. Стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному вироку як на підставу часткового скасування вироку місцевого суду послався на положення ст. 414 КПК та дійшов висновку про можливість призначення як покарання обмежувального заходу, передбаченого ст. 91-1 КК, що міститься в розд. XIII-1 «Обмежувальні заходи», тому, на його думку, наявні підстави для зміни вироку апеляційного суду.

Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС зазначила, що апеляційний суд, погодившись із тим, що місцевий суд призначив обвинуваченому покарання за ст. 126-1 КК у межах санкції у виді обмеження волі на строк 2 роки, зазначив у мотивувальній частині вироку про неправильне застосування цим судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме про незастосування закону, який у кримінальному провадженні підлягав застосуванню.

Разом з тим, з викладеними вище висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів ККС погоджується у зв’язку з таким.

Згідно з ч. 1 ст. 91-1 КК в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

– заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

– обмеження спілкування з дитиною в разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або в її присутності;

– заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

– заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

– направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 91-1 КК заходи, передбачені ч. 1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3 місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Оскільки в цьому разі кримінально-правовими наслідками діяння обвинуваченого є покладення на нього судом обмежувальних заходів у виді заборони листування, телефонних переговорів, інших контактів через засоби зв’язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб з потерпілою та проходження програми для кривдників, то вони мають визначатися КК.

Крім того, слід відзначити, що норми Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» цілком узгоджуються з нормами КК, з урахуванням того, що порядок застосування таких заходів визначаються цим Кодексом та КПК, з можливістю продовження таких заходів.

Отже, зважаючи на обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, враховані судом апеляційної інстанції, а саме те, що обвинувачений протягом тривалого часу вчиняв домашнє насильство щодо своєї матері, яка є особою похилого віку (понад 60 років), що призводило до психологічних страждань потерпілої від домашнього насильства, за місцем проживання характеризувався посередньо, мав психічні розлади, що підтверджувалося відповідними в провадженні документами, потребував лікування, колегія суддів ККС вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про можливість застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів, передбачених пунктами 4, 5 ст. 91-1 КК, базуються на вимогах кримінального закону, є вмотивованими та обґрунтованими і застосовані заходи є необхідними, щоб забезпечити права потерпілої від домашнього насильства з метою запобігання та припинення неодноразового насильства, так само погроз застосування насильства.

Реквізити рішення та джерела

Огляд містить основні висновки. Для повного розуміння правової позиції слід звертатися до повного тексту рішення в ЄДРСР. Посилання на рішення та його реквізити наведено за офіційним оглядом.

Пов’язані матеріали

Read the English version

Усі публікації