Заміна захисника, призначеного державою

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК.

У касаційній скарзі сторона захисту стверджує про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 54 КПК відмовив в заміні захисника, із захистом якого обвинувачений не погоджувався.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону «Про безоплатну правничу допомогу» безоплатна вторинна правнича допомога – це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Так само особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника з особистих мотивів.

КПК не передбачено можливості проводити судом заміну чи відсторонення адвоката, призначеного центром для надання безоплатної вторинної правової допомоги, за винятком питання відводу захисника в порядку ст. 78 КПК.

Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.