Коротко про матеріал · вступ Бюро
Бюро публікує матеріал про рішення від 12.02.2026 у справі № 522/1621/24: участь у терористичній організації та закон про особливий порядок самоврядування.
Нижче дослівно відтворено всі відповідні фрагменти офіційного огляду ККС ВС за лютий 2026 року. Огляд охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у цьому місяці. Заголовок і вступ підготовлено Бюро.
Повний відповідний матеріал огляду
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 258-3 КК.
У касаційній скарзі обвинувачений посилається на те, що ст. 3 Закону від 16.09.2014 № 1680-VII «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (далі – Закон № 1680-VII) гарантовано недопущення кримінального переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей. Стверджує, що оскільки Закон від 17.03.2015 № 256-VIIІ «Про внесення зміни до ст. 10 Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (далі-Закон № 256-VIIІ), яким було відтерміновано введення в дію статей 2–9 Закону №1680-VII, прийнято після вчинення ним інкримінованих йому злочинів, тому відповідно до вимог чинного законодавства він не має зворотної дії в часі і його (засудженого) кримінальне переслідування є незаконним.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС зазначила, що Закон № 1680-VII визначає особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. За своєю правовою природою є декларативно-процесуальним актом, який не вносить змін до КК та не встановлює підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених Розділом ІХ Загальної частини КК. Закон № 256-VIIІ, як і Закон № 1680-VII не є законом про кримінальну відповідальність, і його прийняття, навіть після вчинення інкримінованих обвинуваченому дій, не змінює норм КК і не впливає на караність діяння, передбаченого ст. 258-3 КК.
Такий підхід узгоджується з правовою визначеністю як складовою верховенства права. Норма, яка не містить прямої декриміналізації, не встановлює конкретного механізму звільнення, не є законом про кримінальну відповідальність, не може тлумачитись як така, що автоматично усуває кримінальну караність.
Реквізити рішення та джерела
- Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 12.02.2026 у справі № 522/1621/24 (провадження № 51-825км25)
- Офіційний огляд ККС ВС за лютий 2026 року — с. 11, 12
Огляд містить основні висновки. Для повного розуміння правової позиції слід звертатися до повного тексту рішення в ЄДРСР. Посилання на рішення та його реквізити наведено за офіційним оглядом.

