Практика Верховного Суду

Позапроцесуальне зізнання: допит поліцейського не замінює належної процедури

Передрук з офіційного огляду Верховного Суду

Позапроцесуальне зізнання: допит поліцейського не замінює належної процедури — 572/4907/24, 26.02.2026

Коротко про матеріал · вступ Бюро

Бюро публікує матеріал про рішення від 26.02.2026 у справі № 572/4907/24: позапроцесуальне зізнання: допит поліцейського не замінює належної процедури.

Нижче дослівно відтворено всі відповідні фрагменти офіційного огляду ККС ВС за лютий 2026 року. Огляд охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у цьому місяці. Заголовок і вступ підготовлено Бюро.

Повний відповідний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК.

У касаційній скарзі засуджений вказував про застосування до нього психологічного тиску під час досудового слідства з боку працівника поліції, який є свідком у даному провадженні.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС зазначила, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що обвинувальний вирок ґрунтується, зокрема, на позапроцесуальному «зізнанні» обвинуваченого. Вказані відомості легалізовано шляхом допиту в судовому засіданні працівника правоохоронного органу як свідка, який, заперечуючи тиск на засудженого, фактично відтворив зміст показань останнього, отриманих із порушенням належної правової процедури і повідомив, що обвинувачений зізнався йому в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому.

Разом з тим засуджений послідовно стверджував, що саме в період спілкування із зазначеним працівником поліції до нього застосовувався психологічний тиск. Посилання суду як на доказ винуватості обвинуваченого на показання свідка-працівника поліції з огляду на положення п. 7 ч. 2 ст. 97 КПК за своєю правовою природою не можуть відповідати критеріям допустимості та достовірності. Держава не може обходити процесуальні гарантії, використовуючи позапроцесуальні розмови з поліцією як докази. Допит працівника правоохоронного органу про зміст таких бесід є недопустимим способом отримання доказів, оскільки це порушує право на захист.

Легалізація судами попередніх інстанцій позапроцесуального зізнання обвинуваченого, всупереч наявному конфлікту інтересів, є прямим порушенням принципу змагальності та конституційної гарантії особи не свідчити проти самої себе.

Реквізити рішення та джерела

Огляд містить основні висновки. Для повного розуміння правової позиції слід звертатися до повного тексту рішення в ЄДРСР. Посилання на рішення та його реквізити наведено за офіційним оглядом.

Пов’язані матеріали

Read the English version

Усі публікації