Колабораційна діяльність: добровільність зайняття посади

Обставини справи: обвинувачений громадянин України, який перебував в тимчасово окупованому м. Маріуполь Донецької області, з метою сприяння представникам окупаційної влади та військовим посадовим особам зс рф у веденні агресивної війни проти України, за попередньою змовою групою осіб з невстановленими працівниками правоохоронних, контролюючих, судових органів та незаконних органів влади м. Маріуполя Донецької області, які перейшли на бік ворога, добровільно зайняв посаду «голови адміністрації м. Маріуполя днр», пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК.

У касаційній скарзі захисник зазначає про невстановлення у діянні засудженого таких обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення, як добровільність зайняття посади, а також того, що ця посада пов’язана з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили на логічній неможливості зайняття такої посади засудженим без попереднього планування і домовленості з представниками окупаційної влади, зважаючи на те, що він був призначений на цю посаду відповідним указом. На добровільність вчинення інкримінованих дій засудженим указує надане ним інтерв’ю російському телеканалу «россия 24», яке підтверджує невимушеність його поведінки та відсутність будь-якого примусу стосовно нього. До того ж матеріали провадження не містять будь-яких відомостей, які б підтвердили, що засуджений діяв через застосування до нього фізичного або психічного примусу.

Разом з тим, слушними є посилання судів на те, що посада голови адміністрації м. Маріуполя, як органу виконавчої влади, за своїм змістом передбачає виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Крім того, апеляційний суд, перевірячи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо оцінки місцевим судом доказів, дійшов мотивованого висновку про їх допустимість, зокрема даних протоколів оглядів інтернет ресурсів та відеозаписів до них.

Зі свого боку Верховний Суд наголошує, що працівниками органу досудового розслідування були проведені огляди публікацій в засобах масової інформації (наказ про призначення засудженого главою адміністрації м. Маріуполя та інтерв’ю, надане останнім телеканалу «россия 24») через мережу Інтернет і задля збереження доступності інформації у відкритих джерелах, здійснено її цифрове зберігання, яка надає змогу захистити та зберігати інформацію з плином часу, включаючи її справжність, доступність, ідентичність, постійність, рендеринг (візуалізацію) та зрозумілість, що корелюється зі стандартами, викладеними у Протоколах Берклі, визнаних Управлінням ООН.

Також колегія суддів ККС звертає увагу на те, що у справі відсутні відомості, які б вказували на те, що інформація, надана органом досудового розслідування, не відповідає дійсності, зокрема, що вона містить ознаки фальсифікації та/або навмисного спотворення даних.