Огляд ККС ВС · серпень 2026

Повернення автомобіля після закриття провадження

Передрук з офіційного огляду Верховного Суду

Обкладинка публікації «Повернення автомобіля після закриття провадження». ККС ВС, 26.08.2026, справа № 344/15325/25.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК, закрив на підставі п. 3-1 ч. 1, п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв’язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Речові докази: автомобіль марки «DAF», що відповідно до реєстраційних свідоцтв іноземної реєстрації належить власнику, та ключі до нього конфіскував в дохід держави. Апеляційний суд скасував цю ухвалу в частині конфіскації автомобіля і ключів до нього і повернув їх власнику.

У касаційній скарзі прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу місцевого суду в частині конфіскації автомобіля та ключів, оскільки неправильно застосував положення ст. 100 КПК. На переконання прокурора, вилучений автомобіль є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК, оскільки має знищений первинний номер шасі та змінені ідентифікаційні позначення, а тому не може бути допущений до цивільного обігу, державної реєстрації чи законної експлуатації.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що у разі закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, суд позбавлений можливості робити висновки щодо факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, що виключає застосування будь-яких наслідків, які за своєю суттю мають каральний або обмежувальний характер щодо права власності. За відсутності обвинувального вироку суду застосування конфіскації майна, що належить особі, яка не є підозрюваним чи обвинуваченим у цьому провадженні, набуває ознак обмежувального характеру щодо права власності, що є неприпустимим.

Положення ст. 100 КПК щодо вирішення долі речових доказів не можуть тлумачитися розширено та слугувати підставою для фактичної конфіскації майна за відсутності кримінально-правового рішення, яким установлено факт вчинення кримінального правопорушення та зв’язок майна з таким правопорушенням у діях конкретної особи.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Під час апеляційного розгляду адвокат надала копії документів, що підтверджують придбання власником вказаного транспортного засобу в Республіці Польща. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що право власності власника на вказаний транспортний засіб підтверджується належними документами про його придбання в Республіці Польща, що не заперечується прокурором у касаційній скарзі.

Оскільки законом передбачено повернення майна його законному володільцю, а право власності власника на автомобіль доведено належними та допустимими доказами, колегія суддів ККС вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість конфіскації цього транспортного засобу або його вилучення на користь держави.

Твердження прокурора про те, що автомобіль зі знищеним номером шасі не може бути повернутий власнику через неможливість його допуску до цивільного обігу, державної реєстрації чи законної експлуатації, є неспроможними, оскільки обмеження щодо безпосередньої експлуатації транспортного засобу на дорогах загального користування чи тимчасова неможливість його реєстрації в органах МВС не позбавляють власника самого права володіння та розпорядження своїм майном. Як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, неможливість використання транспортного засобу за його прямим цільовим призначенням не заважає власнику самостійно вирішити подальшу долю цього майна у відповідності до національного законодавства, зокрема, розукомплектувати його на запасні частини, реалізувати окремі вузли, які не зазнали змін, або здати його на металобрухт.

Джерела

Текст кейсу відтворено з офіційного огляду судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за серпень 2026 року.

Усі публікації