Практика Верховного Суду

Вимушена відмова від апеляції: перевірка добровільності

Передрук з офіційного огляду Верховного Суду

Вимушена відмова від апеляції: перевірка добровільності — 631/940/24, 04.02.2026

Коротко про матеріал · вступ Бюро

Бюро публікує матеріал про рішення від 04.02.2026 у справі № 631/940/24: вимушена відмова від апеляції: перевірка добровільності.

Нижче дослівно відтворено всі відповідні фрагменти офіційного огляду ККС ВС за лютий 2026 року. Огляд охоплює рішення, внесені до ЄДРСР у цьому місяці. Заголовок і вступ підготовлено Бюро.

Повний відповідний матеріал огляду

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК. Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на підставі ч. 2 ст. 403 КПК, оскільки обвинувачений відмовився від своєї апеляційної скарги.

У касаційній скарзі захисник зазначає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 403 КПК не роз’яснив обвинуваченому наслідки відмови від апеляційної скарги у судовому засіданні, яке відбулося за участю її підзахисного у режимі відеоконференції.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення до апеляційної скарги під час апеляційного провадження є продовженням реалізації особою принципу диспозитивності під час апеляційного розгляду і зумовлене правовою позицією сторони. При цьому в основі відмови від апеляційної скарги лежать зміни, що відбулися у внутрішньому переконанні особи, стосовно змісту та обсягу оскарження рішення суду першої інстанції. Відмова від апеляційної скарги свідчить про те, що особа доходить висновку про недоцільність оскарження вироку чи ухвали суду і повністю її спростовує та відмовляється.

У своїй заяві обвинувачений зазначив, що він вимушений відмовитися від апеляційного розгляду і від апеляції. При цьому із матеріалів провадження вбачається, що на час розгляду провадження у суді апеляційної інстанції обвинувачений перебував під вартою в СІЗО.

Частиною 4 ст. 401 КПК передбачено, що апеляційний суд наділений правом визнати участь у судовому засіданні обвинуваченого обов’язковою. Однак суд апеляційної інстанції цього не зробив і не з’ясував у обвинуваченого чи є добровільною його заява про відмову від апеляційної скарги та чи розуміє він наслідки такої відмови, про що правильно зазначає у касаційній скарзі захисник.

З огляду на зазначене, вказівка у заяві про відмову від апеляційної скарги обвинуваченого на те, що він вимушений відмовитися від неї, викликає обґрунтований сумнів у тому, що обвинувачений із власної волі, усвідомлено та, розуміючи правові наслідки, подав до суду заяву про відмову від апеляційної скарги.

Також поза увагою апеляційного суду залишилася і заява прокурора про забезпечення його участі в судовому засіданні суду апеляційної у режимі відеоконференції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про можливість закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок суду першої інстанції щодо нього.

Реквізити рішення та джерела

Огляд містить основні висновки. Для повного розуміння правової позиції слід звертатися до повного тексту рішення в ЄДРСР. Посилання на рішення та його реквізити наведено за офіційним оглядом.

Пов’язані матеріали

Read the English version

Усі публікації